Ru
Головна Лайфстайл Жахи радянської гігієни: як в СРСР люди слідкували за чистотою

Жахи радянської гігієни: як в СРСР люди слідкували за чистотою

14 січня 2022 12:58
Надія Кибукевич
Редактор новин

У порівнянні з розвиненими країнами, з особистою гігієною громадян в СРСР все було дуже погано через те, що побут радянської людини загалом був організований дуже бідно.

Про деталі розповів відомий блогер Максим Мирович.

Читайте також: Як в СРСР нав'язували міф про "здорову націю"

Особиста гігієна в СРСР

У багатьох містах, не кажучи вже про малі селища, у будинках не було води - не лише гарячої, а й холодної. До початку шістдесятих років ванна кімната в квартирі вважалася розкішшю (навіть у старих фільмах можна часто почути - "йому дали окрему квартиру з ванною, уявляєш?"), а в лазню радянські громадяни ходили лише 31 грудня - не дуже часто, а також не дуже часто прали одяг.

Нормою вважалося митися один раз на тиждень, і в багатьох гуртожитках замок із душових знімався тільки в так званий "банний день".

Що ще цікаво - радянські ЗМІ та фільми ніби взагалі не помічали цієї проблеми, наче її й немає. А в наші дні, за правилами радянської гігієни, продовжують жити деякі шанувальники всього радянського.

Як часто милися в СРСР

Можливо, радянські люди й хотіли б митися частіше - але далеко не всі мали таку можливість. У сталінські роки (приблизно до середини-кінця п'ятдесятих) більшість звичайних городян жили в робочих бараках та комунальних квартирах, а хороші персональні квартири були доступні лише радянській еліті - її було не більше, ніж 5-10% від загальної кількості населення.

Що таке радянський барак чи комуналка? Це або колишня "буржуйська" велика квартира, або гурт-сталінка, або барак коридорного типу з так званим блоком-кухнею на поверсі. Якщо в перших двох типах житла могла бути хоч якась ванна кімната, то барак не передбачав жодної ванної зовсім - звичайна радянська людина повинна була раз на тиждень йти митися в лазню, решту часу ходячи брудним (у кращому випадку - обтираючись холодною водою на кухні під виглядом "загартування"). А побут радянського села мало відрізнявся від якогось XVIII століття.

У шістдесяті роки почали з'являтися хрущовки — але вони далеко не завжди мали ванні кімнати. У маленьких містах був поширений тип квартир, у яких не було не тільки ванної, але навіть туалету, а з усіх зручностей було лише парове опалення. Зовні будинок міг виглядати як звичайна хрущовка, але туалет був на вулиці, а митися треба було ходити в ту ж лазню.

Отож милися радянські люди рідко, і досить ходили в пропахлому потом одязі - по-перше, через бідність одягу загалом було мало, а по-друге - ручне прання було цілою подією, що потребувала великої витрати часу та сил.

Гігієна в мистецтві

Радянська влада взагалі не приділяла жодної уваги проблемі поганої гігієни. Звичайно, розповідали щось про те, що треба мити руки перед їдою, але те, що люди не миються тижнями — вважалося ніби й нормальним. 

У радянських фільмах питання особистої гігієни не висвітлювалося взагалі ніяк. Гаразд було показати тракториста наприкінці робочого дня в білій накрохмаленій сорочці і усміхненого білозубою посмішкою — ні в кого не виникало запитань, а де він, власне, вимився, причесався, накрохмалив сорочку і до блиску почистив зуби, якщо навколо тільки степ?

Наприклад, у фільмі "Кар'єра Діми Горіна" з молодим Дем'яненком (Шуріком) у головній ролі, Діма приїжджає працювати на північ, до робочого селища. Ніяких душових і тим більше ванн у селищі немає - проте після важкої фізичної роботи в тайзі у всіх дівчат укладено волосся, а хлопці, знявши кожушки, відразу лізуть спати під ковдру в чистих, неначе з універмагу, майках. У радянських фільмах ніхто ніколи не приймав душ - такого не показували. 

Засоби особистої гігієни

Жіночих прокладок у СРСР не існувало в принципі - це вважалося якоюсь "не важливою, за яку соромно" темою.

Радянська жінка була вимушена робити все з підручних засобів - для цих цілей використовувалася марля або бинт, всередину якого загорталася вата. Іноді всередину могли додати також листок поліетилену, щоб запобігти протіканням. Ще для цих цілей могли використовувати шматки простирадла, порізані на смужки і виварені у воді.

До 1968 року у країні не було туалетного паперу. Тільки через 7 років після польоту Гагаріна у космос люди дізналися про таке відкриття людства. Раніше для цього використовували газети. До останнього заняття навіть настільки звикли, що спочатку туалетний папір ніхто не хотів брати, але потім він різко став дефіцитом.

Не було в СРСР і нормальної культури догляду за зубами. Радянська влада могла запропонувати громадянам лише плакати "чистіть зуби вранці та ввечері", тортурову стоматологію та зубний порошок. 

Прихильники гігієни СРСР

Дуже багато "фанатів" СРСР вважають за краще і зараз дотримуватися радянських "стандартів гігієни". На полицях магазинів повно відмінних засобів по догляду за собою (як вітчизняних, так і імпортних), гарячої води в достатку - але такі люди із завзятістю не користуються всім цим, будучи по суті "гігієнічними дисидентами" .

Миються такі люди в кращому разі раз на тиждень (як рекомендують радянські книжки) і розповідають про те, що надто часто миття нібито змиває зі шкіри якусь важливу "захисну плівку". Зуби такі люди чистять найдешевшою зубною пастою, або не чистять зовсім. Посуд миють з содою, голову поливають якимись дивними відварами з календули та меліси, а за шкірою не стежать взагалі.

Більше цікавих новин про СРСР