"Я сама собі допомога": як за місяць змінилося життя української біженки в Німеччині. Продовження історії

Майже місяць тому Новини.LIVE випустило історію українки в Німеччині, яка розповіла про реалії життя біженки в країні. Тоді 25-річна Віолетта Ханкевич проходила коло бюрократичного пекла з отримання допомоги і щодня плакала через знищений росіянами рідний Маріуполь.

Після публікації матеріалу на дівчину посипалися пропозиції з різних куточків світу: люди безкоштовно пропонували житло, гроші та послуги. Чи скористалася Віолетта допомогою і як за місяць змінилося життя її сім'ї, читайте нижче.

Читайте також: "Якби знала, що тут так складно, я б сюди ніколи не поїхала": українська біженка розповіла про реалії життя в Німеччині

Світ не без добрих людей: що пропонували біженцям з Маріуполя

Три місяці у Німеччинні для родини Віолетти виявилися найскладнішими в їхньому житті. Не маючи доходу, бабуся шукала в магазинах слово "акція", мама ходила містом, "полюючи" на гуманітарку. А дівчина цілодобово моніторила житло, яке німці неохоче здають українцям. В цей час росіяни повністю знищили квартиру та будинок родини у Маріуполі, тож повертатися їм немає куди.

Просити про допомогу Віолетта не звикла, тому не зробила цього публічно навіть під час нашого інтерв'ю у травні. Але її щирість читалася між рядків, пробудивши у читачів бажання допомогти.

Мені написали понад десятеро людей. Одна дівчина пропонувала 100 євро, а ще запросила приїхати до Англії. Надіслала цілий текст-полотно з покроковою інструкцією, як дістатися. Психологиня запропонувала телефонувати навіть вночі, якщо погано почуваюся. Це було дуже приємно

Намагався вирішити житлову проблему родини і хлопець з Австрії, який запропонував їм свій будинок у селі. Та будь-який переїзд з Німеччини до іншої країни дівчина не розглядає, бо це буде складно для її рідних, які тільки почали там адаптуватися.

Моя улюблена пропозиція була з почуттям гумору. Хлопець написав: "Ти шукаєш житло, а я шукаю тебе"

І хоч українка поки не скористалася жодною запропонованою допомогою, життя за останні тижні змінилося кардинально – від емоційного стану до побутового.

"Плачу, але...": правило, яке повертає до життя

Сім'я з трьох жінок досі проживає у маленькій кімнаті: дівчина спить на підлозі, а мама з бабусею – на дивані. Однак з 1 липня вони переїжджають у квартиру, пошуки якої були випробуванням.

"Я надіслала 162 заявки, а перетелефонували мені один раз. Під час огляду житла німці неофіційно сказали, що нам його не дадуть. Причина – ми "на соціалі", спроможна на працю лише я, що забирає у них можливість запросити вищу квартплату", – розповіла дівчина. 

Під час марафону з пошуку квартири в сім'ї Ханкевич з'явилася традиція - щотижня збиратися за столом і звітувати, хто що зробив для досягнення цілі. Німці, які тимчасово прихистили родину, спостерігали за цим кілька місяців і врешті запропонували допомогу. Вони поручилися за українців перед своїми друзями, які дали квартиру в оренду. Нове житло обходитиметься 780 євро щомісяця.

Там немає жодних меблів. Тобто наступний крок – пошук ліжка. Але моє правило: я сама собі допомога і маю створити життя. Ми нікому тут не потрібні, тому плачемо, а потім їб*шимо

Досі бореться родина і з викликом мови, бо вчити німецьку – справа не з легких. Найсумліннішою виявилася бабуся, яка не випускає з рук словник і намагається заучувати фрази. Віолетта, яка вільно володіє англійською, неохоче вивчає німецьку. Родина поки опановує рідну українську, бо все життя говорили російською, яка тепер для них чужа.

Бабуся у мене смішна. Вона на вулиці розмовляє зі мною виключно українською, щоб ніхто, не дай Бог, не подумав, що вона з росії. А коли десь чує російську, то голосно мені кричить: "Ходімо"

Дівчина звиклася з думкою, що в Німеччині доведеться прожити невизначений час. Каже, що назавжди тут не залишиться, але зараз побудує для родини такі умови життя, щоб усім було комфортно.