"Ніч ― наш друг": розвідник-спецпризначенець ГУР розповів про свою службу в Україні
Поділитися
Військовий підрозділу спецпризначення Головного управління розвідки міністерства оборони України Іван Тарн з позивним "Артан" дав інтерв'ю для ЗМІ. Він розповів про свою службу, поранення та тактику ворога.
Про це Іван Тарн говорив в інтерв'ю BBC News Україна.
Як Іван потрапив на фронт
У дитинстві хлопець разом з батьками переїхав до Бельгії. Там він виріс, отримав освіту та займався бізнесом. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну він повернувся додому, щоб захищати державу від окупантів.
Служба в Україні
За словами військового, є завдання на фронті, які не може виконати піхота чи артилерія. Тоді воно залишається для підрозділу спецпризначення ГУР МО. Після складання чіткого плану захисники починають діяти.
"Ніч ― наш друг, бо це хороше прикриття, але як для тебе, так і для твого ворога, тому тут ніж, який ріже з двох кінців", — каже Іван.
Він розповів, що найважчим на службі для нього це багато чекати. Військовий пригадав, як йому довелося бути мокрим цілу ніч в лісі:
"Якось я був повністю у воді. Я виліз, і мені треба було провести цілу ніч мокрим у лісі. Це була пізня осінь. Зрештою, все було добре, бо ми себе загартовуємо. Я, наприклад, старався щодня бігати і плавати в будь-яку погоду. Навіть першого січня цього року я плавав ― розбивав кригу і плавав після пробіжки".
Спецпризначенець ГУР обороняв Бахмут Донецької області. За його словами, у місті було дуже багато вуличних боїв на близьких дистанціях. Іван каже, що в його досвіді це було на відстані 30 метрів.
Поранення на фронті
"Артан" розповів, що одного разу надійшло завдання евакуювати бійця. Він вирушив на допомогу разом з побратимами. Військові успішно вийшли з-під прямого контакту та поклали пораненого захисника на ноші.
"Ми несли пораненого, і я наступив на протипіхотну міну. Була ніч ― побачити її було просто нереально. Я одразу відчув біль в нозі. Побачив, що пальців уже немає. Передав побратиму, що я "300". Побратим підліз до мене, оглянув моє поранення, передав по рації, що в нас поранений з травматичною ампутацією стопи, наклав мені турнікет, і ми продовжили рух далі. Один з побратимів узяв мене на плечі, ніс мене. Буквально через метрів 100 він, несучи мене, він наступає на таку ж саму протипіхотну міну", — каже Іван.
Тактика російських окупантів
Військовий зазначив, що тактика загарбників примітивна, але ефективна. За його словами, там нічого розумного: лобова атака, яка дуже для них небезпечна, бо несе багато втрат.
"Навіть якщо ми вийдемо на кордони 1991 року, це ще не обов’язково буде означати, що тут війна закінчилася. Нам треба бути постійно бути готовими до того, що наш сусід може повестися неадекватно. Ізраїль так живе вже багато десятиріч, і нам треба бути до цього готовими", — додав Іван.
Нагадаємо, у Державній прикордонній службі України показали, як один з прикордонників з позивним "Шило" рятує поранених солдатів у Бахмуті Донецької області. Медична допомога надається під час активних бойових дій.
Також ми писали, що волонтерка з Чернігова Ірина Тимофеєва розповіла, що українського захисника Віталія Шумея, який отримав травму голови торік у боях під Авдіївкою, прооперували в Іспанії. Він зміг вимовити кілька слів та уже може підіймати голову.
Читайте Новини.LIVE!
