"Может прочтет кто-то из потомков": дневник бучанца в оккупации

Ляшенко Игорь Валентинович живет в Буче с рождения, со 2 июля 1959 года. Местные знают его из-за любви к ретро, ведь каждые выходные мужчина вывозит в местный парк свой отреставрированный старый "Москвич", переименованный на "Бучанец", предлагая сфотографироваться всем желающим и собирая деньги на ВСУ. 

В феврале 2022 года войну он встретил дома с женой Татьяной, тещей и собакой. В оккупации пенсионер начал вести дневник, куда записывал наблюдения. Записями эксклюзивно поделился с Новини.LIVE.

Чтобы сохранить авторскую стилистику, подаем документ языком оригинала.

2 березня 2022 року

Починаю писати свій щоденник сьогодні, 2 березня 2022 року об 11:00 дня. Від нашої хати до аеродрому в Гостомелі по прямій, мабуть, 2-3 км. Десь о 10 годині було чути гради (за ці дні я навчився їх розрізняти). Нарахував 20 пострілів у бік Києва чи Бородянки. До речі, останні новини слухаємо по маленькому радіоприймачу на батарейках. Його я колись брав з собою на рибалку.

Ми запитуємо себе, чому не поїхали з Бучі. По-перше, наша бабуся десь за два тижні до війни зламала ногу і тепер лежить в гіпсу та підгузках. По-друге, ми не думали, що все так серйозно. Після того, як росіяни розбудили мене 24 лютого о 05:45 пострілами з гармат, я поїхав на заправку за бензином і соляркою. Взяв бензин 50 л по 36 грн та солярку 30 л по 36 грн.

Бензин потрібен для електростанції, бо вже три дні немає світла. Вода і газ ще є. В хаті тепло. Пишу цей щоденник, присвічуючи собі ліхтариком у кнопочному телефоні. Зараз перестали стріляти, піду позабиваю вікна з надвору фанерою.

13:30. Зайшов до хати. Слухаємо приймач, промову Президента. За цей час приходили куми Саша та Іра Поліщуки. Брали корм для собаки. Ми сидимо в коридорі молимося богу. Танки б’ють по Мироцькому.

14:40 Обстріл закінчився. Зараз будемо обідать галушки. Електростанцію ще не заводили, бережемо бензин. Сусіди Чуби дали нам ще 10 л бензину.

Сісти обідать не вийшло. Знову гатять танки, куди — не ясно.

Хотів розповісти про перші дні третьої світової війни, я так її називаю. Спостерігав як заходили вертольоти на Гостомель, як висаджувався десант, як били кулемети, над хатою проносився літак, чий не знаю.

За кілька днів навчився розрізняти автомата, стрільбу з кулемета, гради. Якогось дня, 26 чи 27 лютого, їздив на велосипеді до "Новуса". В магазині розбиті вітрини, люди тягнуть все, що бачать. Я взяв печиво, кефір, чай. Всі полиці були майже пусті, але алкоголь і пиво стояли. При виході з магазину стояла наша самооборона і слідкувала, щоб люди багато не набирали продуктів.

Доки це пишу, то стріляють весь час, бахкають постріли. Забув сказати, що зі вчорашнього дня не працює телебачення (влучили в телевежу). Зв’язку Київстар немає. Годину тому завів електростанцію — нехай зарядяться телефони. Включили старий приймач "Харків" — чуть не заплакав від асоціації з назвою нашого мужнього міста на кордоні з ….

По радіо слухаємо новини і йде асоціація з Другою світовою війною, наче в окупованому Ленінграді люди слухали "Сводки Сов.ИнформационногоБюро".

Так, згадав, що вже 17 година, а я ще нічого не їв. Та й не хочеться. Не знаю, як пояснити те, що я зараз пишу цього щоденника. Це, мабуть, бажання на підсвідомому рівні. Може, колись прочитає хтось з нащадків, або я сам, сидячи на лавці в садку зі своєю Танічкою, сином, невісткою, внуками у віці 95 років. В квітучій, вільній, мирній Україні.

Відкрию секрет, що вчився я в школі (4 смт Буча) так собі, не вмів і боявся писати твори. А зараз думки автоматично перетворюються в слова та лягають на папір. Прийшов час навчитись.

3 березня 2022 року

11:10. Трохи попишу. Ніч пройшла порівняно тихо. Трохи поспали. Десь о шостій було чути вибухи зі сторони аеродрому і Ворзеля. Зараз періодично бахкає. Виходимо надвір по 10-15 хв. Ходили у хлів — курочки не несуться. Знайшов у сараї два мотки колючого дроту. Треба якось передати хлопцям з самооборони.

13:30. Хотіли зварити суп. Все покинули, ховаємося в коридорі.

15:00. Йде бій на полі, де кладовище, дуже близько.

15:25. Подзвонила кума Поліщук. Сказала, що в Гостомелі зайшли в двір і застрелили Прилинко (пухом земля).

16:30. Нарешті поснідали, чи пообідали — під гуркіт, вибухи і постріли.

19:05. Родились у сорочці. Вибухнув снаряд у сусідів під хатою, до нас 10 метрів. У нас всі живі, вилетіли вікна від вибухової хвилі в коридорі та шибки на кухні. Також вилетіли всі вікна в сараї, всього 10 вікон. Іде обстріл Бучі.

22:00. Будемо лягати спати. Гупає. Надіємось, що вранці прокинемося. З нами Бог і Україна. Собака Малиш дуже нервує і гавкає. Відвів його на літню кухню. Гриміло десь до другої чи третьої ночі. Наче заснули.

4 березня 2022 року

Попросинались всі живі. Вийшов на двір подивитись. Сусідня хата Самойленків вся стоїть без скла. Вирва під хатою в двох метрах. В нас на хаті, зі сторони сусідів, цілий ряд шиферу зірвало. Він посунувся вниз, але не побився. Замели скло в дворі. Знову іде бій зі сторони аеропорту.

09:30. Пішли з Вовою забивати вікна. Почався бій десь у яру, все покинули і ховаємося.

10:15 Пропало світло. Цілий день йдуть бої. Кажуть, що росіяни їздять по бульвару Патона.

22:00. Повечеряли. Малиш на літній кухні, лягаємо спати.

5 березня 2022 року

07:00. Прокинулись, спали цілу ніч спокійно. Поснідали залишками макарон і пельменів. Сьогодні пострілів набагато менше, але все рівно сидимо в коридорі, світла і води нема.

По радіо почули, що в Бородянці кадирівці взяли в заручники будинок для старих, де більше 100 лежачих. Замінували околиці. Також почули по радіо, бо світла так і не дали, що сьогодні був найрезультативніший день наших ППО з початку війни.

Дах на хаті так і не відремонтував, бо цілий день лунали вибухи, постріли танків.

19:30. Сідаємо вечеряти вчорашнім супом, заряджаємо телефони від автоакумуляторів. Скоро будемо лягати спати. Малишу облаштував спальне місце на літній кухні, бо він сильно гавкає, коли чути постріли. Закриваю блокнот і звернув увагу на запис "MARY KAY". Компанія, склади якої розбомбили під Києвом у районі Стоянки.

6 березня 2022 року

Спали добре, ніч пройшла порівняно тихо. Навіть Малиш спав з нами у ногах у коридорі. Включали станцію, заряджаємо телефони і акумулятор. Послухали "Укрінформбюро", це я так називаю новини по радіо. Ще раз усвідомили, в якому скрутному становищі перебуваємо ми, жителі Бучі. Гордимося нашими воїнами і місцевими.

Вдень приїжджав на веліку Володя Кацюк. Розповів, що танки стоять біля санаторія. Ходили по хатах, вибивали двері, мародерили. На обочині бачив розстріляний BMW. Після обіду і до 21:00 порівняно тихо, чути поодинокі постріли в бік розвилки Ірпінь-Гостомель-Буча.

Повечеряли. Стелимося лягати. Всім спокійної ночі.

22:00. Закінчилося. Прощена неділя.

7 березня 2022 року

Ніч пройшла порівняно тихо, наче спали. Десь о 5:00 два рази над хатою пронісся літак. В новинах по радіо почув, що Гостомелю та ще прифронтовим містам Президент присвоїв звання "Місто — герой". Хоча Гостомель це селище, а не місто. Виходить, що це єдине селище з таким статусом. Зараз будемо пити ранкову каву, яка ще є.

09:10. Почули по радіо, що поранило нашого мера Федорчука. Слухаємо, як поводитися при нападі паніки. Чути постріли.

12:15. Почули по радіо, що нас, жителів Бучі, Гостомеля та Ірпеня порівняли з захисниками Донецького аеропорту. Я пишаюся Вами, Українці!!!

15:00 Приїхала сусідка Свєта. Просила яйця, а ми дали дві курки, хай рубають. А ми зварили рибний суп.

17:30. Вечеряємо, згадуємо мирний час.

18:10. Почався бій. Б’ють танки в бік тюрми, звідти прилітає у відповідь. Сьогодні були треті перемовини. Умови все ті.

8 березня 2022 року

Сьогодні жіночий день. Проснувся в 04:30, щось стало прохолодно. Котел не працює, немає газу. Хотів розпалити в обід самовар. Та в 15:00 до нашої хати зайшли чоловік десять. Спитали з надвору, чи є в хаті люди, скільки і якого віку.

Двоє зайшли зі мною і ходили по хаті, заглядали у всі кімнати. Забрали всі телефони, вийняли сімки і віддали назад. Мені жалко мою сімку 097 800 48 88.

Пробили в машині колеса і сказали, щоб ми на ворота повісили якусь білу тряпку.

Розігріли на мангалі вчорашній рибний суп. Закип'ятили самовар на дровах.

17:00. Повечеряли. Забув сказати, що коли ті заходили до хати, то поздоровили Таню і бабу з 8 березня. Капець!

Сусідка наша передала гостинця — 2 кг печива і 2 коробочки сірників. Ніколи не думав, що так зрадію сірникам.

9 березня 2022 року

06:00. Прокинувся. В хаті свіжо, +15 градусів. Заварили самовар, дістали варення зі смородини. Згадав, що у гаражі стоїть буржуйка, але без дверцят. Приспособив її під плиту і ми зварили суп харчо з фрикадельками. Надворі порівняно тихо, тільки рідко чути постріли з танків і градів.

Сьогодні день народження Тараса Шевченка, цілий день передають його вірші. Все таки, які ж вони пророчі. Ще почув по радіо, що ніби русофашисти оголосили нагороду за голову мера Ірпеня. Цікаво, а де наш з "залізними яйцями"? Щось не чути і не видно.

Світла, газу і води нема. Поїли вчорашній суп і полягали спати. Температура в хаті 12 градусів.

10 березня 2022 року

Прокинулись від холоду. На дровах нагрів у самоварі воду, попили чай. Ходив до сусідів, питав чи можна до них в хату на ніч, бо в них котел на дровах і тепло. Вони сказали, що в них вісім чоловік і кімнати всі зайняті, навіть не запропонували місце на підлозі. Ми прийняли рішення їхати з Бучі.

Десь в 14:00 почали загружати машину — матраци, одіяла, якусь одежину, заморожені продукти, Сусіди помогли погрузити бабушку і ми поїхали до міськради. Там нікого не було. Під'їхали якісь молоді хлопці волонтери. Прибули автобуси, але вирішили, що сьогодні евакуації не буде.

Волонтери взялися нас вивозити на Київ.

Фото: Олег Переверзев / Новини.LIVE